Ірина Кабакова
Лідер напрямку підвищення кваліфікації вчителів, засновниця унікальної програми для школярів — iTeens
Навіщо школярам стартапи та ШІ — і чому цього хочуть самі вчителі?
Юлія Рижикова зустрілася з Іриною Кабаковою, лідером напрямку підвищення кваліфікації вчителів Інституту емоційного інтелекту. Вона ж засновниця “Школи стартапів” для студентів та ініціаторка унікальної програми для школярів — iTeens. Нещодавно понад 370 педагогів з усієї України пройшли опитування: як вони бачать майбутнє навчання, чому їм цікаві стартапи, та що вони очікують від штучного інтелекту на уроках. Чи готові вони до змін? Чи справді AI — це не страшно? А як мотивувати дітей мріяти про власну справу ще в школі? Читайте першу частину масштабного інтерв’ю.
"Я тут, щоб змінити освітню систему зсередини”
Ірина Кабакова: Ви знаєте, я понад десять років працюю з дорослими, зі студентами, відкриваю нові програми й дивлюсь, як розвивається освіта у світі. Але справжня революція — це діти, це наші школярі. І, чесно, я дуже пишаюся тим, що українські вчителі вже зараз не просто “підтягують інформатику”, а думають, як навчати стартапам, командній роботі й креативності. Наше опитування — це не про сухі цифри. Це про величезну жагу до змін. Тому запрошую до відкритої розмови — без формальних фраз, з реальними цитатами від вчителів і живими прикладами.
Стартапи в школі? 56% педагогів вже хочуть це впроваджувати!
Юлія: Ірино, скажіть чесно: чи не лякають вчителів такі “модні” слова, як стартапи, AI, no-code?
Ірина Кабакова: Це запитання — топ! Бо коли ми створювали анкету, думали: ну, половина точно напише “це складно”. А що вийшло? 56% (!) обрали відповідь “Так, обов’язково буду впроваджувати стартапи з учнями”. Ще 43% — “можливо, якщо буде методична підтримка”. Це шалений рівень мотивації!
Ірина, вчителька з Харкова, написала:
“Хочу, щоб на моїх уроках дітям було цікаво та корисно, сучасно та розумно.”
Насправді, найбільший страх — не AI чи стартап, а “чи знайду підтримку”. І тут моя місія — бути цим “тилом” для вчителів.
Вчителі хочуть практики, а не лише теорії
Юлія: Чого найбільше чекають вчителі від таких курсів?
Ірина Кабакова: Всі хочуть готових рішень: “Як правильно створити стартап?”, “Як мотивувати учнів почати свій проект?”, “Де брати приклади?”. Оксана з Львова прямо написала:
“Мрію отримати чіткий алгоритм — як розпочати роботу із стартапом та успішного його реалізувати :)”
Навіть ті, хто працює з молодшими школярами, просять: дайте кроки, сценарії, не просто “натхнення”. А ще — як залучати дітей, щоб вони самі піднімали ідеї.
Штучний інтелект — це не страшно, це інструмент
Юлія: Як часто вчителі бояться AI? Є відчуття, що це тільки для айтішників?
Ірина Кабакова: Насправді — вже ні! У багатьох відповідях зустрічали “Я хочу бути асом в ШІ!”, “Прагну стати експертом у ChatGPT!”. Наталя, вчителька з Харківської області, написала:
“ШІ для мене — це можливість зробити уроки цікавішими, залучити дітей до досліджень.”
І ще: AI — це не ціль, а спосіб оживити уроки, дати нову мотивацію. Це не страшно! Наші вчителі вже зараз користуються Copilot, ChatGPT, додають елементи гейміфікації — і діти це обожнюють.
Гейміфікація, квести, командна робота — те, що надихає
Юлія: Які формати навчання найбільше “зайшли” педагогам?
Ірина Кабакова: Тут можна цілий рейтинг писати! Абсолютний лідер — гейміфікація. Учителі самі пишуть: “створення квестів, сучасні ігрові засоби”, “методика гейміфікації навчання”.
Ірина з Київщини поділилась:
“Учні найбільше запам’ятовують матеріал, коли це у форматі гри, а ще коли є командні проекти.”
Але є ще soft skills, робота в команді, розвиток креативності. Всі прагнуть, щоб діти “горіли очима”.
Без підтримки — змін не буде
Юлія: Ви казали, що багато хто просить про методичну підтримку. Що це?
Ірина Кабакова: О, це просто топ для всіх! 43% чесно зізналися: “Можливо, якщо буде методична підтримка”.
Тетяна, вчителька з Вінниці, так і написала:
“Якщо буде покрокова інструкція, реальні кейси — я точно спробую!”
Вчителі не бояться нового, але їм потрібна спільнота, підтримка, готові матеріали. І тут ми теж не стоїмо осторонь — об’єднуємо педагогів по всій країні.
Вчителі гуманітаріїв теж вже у темі!
Юлія: Є стереотип, що ШІ — це тільки для математиків та айтішників. Це правда?
Ірина Кабакова: Абсолютно ні! Серед наших учасників дуже багато вчителів української, літератури, іноземних мов.
Марина з Чернігова написала:
“Я філолог, але хочу, щоб мої учні теж знали, як працюють стартапи і як використовувати AI для своїх ідей.”
Виклики однакові для всіх — як зробити урок цікавим, сучасним, а не “для галочки”.
Розвиток soft skills — нова освітня мрія
Юлія: Чи справді всі так прагнуть не лише “знати”, а й розвивати навички майбутнього?
Ірина Кабакова: Так, і це справжній тренд! У багатьох відповідях — “розвиток комунікації”, “креативність”, “уміння працювати в команді”.
Олександр з Дніпра додав:
“Головне — навчити дітей самостійно шукати відповіді, брати відповідальність за свій проект.”
Ми всі хочемо, щоб наші випускники були не просто “теоретиками”, а реально могли втілювати ідеї.
Дистанційка — теж не страшно, якщо є цікаві інструменти
Юлія: А чи багато хто запитував про дистанційне навчання та сучасні інструменти?
Ірина Кабакова: Так! Коли почався карантин, всі злякалися, але зараз педагоги вже шукають інструменти для онлайну, для групової роботи.
Світлана з Тернополя поділилась:
“Дуже цікавить, як організувати дистанційний проект так, щоб діти не “зникали” з уроку.”
AI тут допомагає, робить уроки інтерактивними, а учнів — більш активними.
Про мотивацію, фінансову незалежність учнів, справжній вплив учителя та як шукати програму iTeens у своєму місті.
Вчителі хочуть, щоб діти були фінансово незалежні вже зі школи
Юлія: Ірино, навіщо дітям думати про бізнес, фінанси чи стартапи так рано?
Ірина Кабакова: Знаєте, наші вчителі це вже зрозуміли!
Катерина з Одеси написала:
“Хочу, щоб мої учні могли бути фінансово незалежними, не чекали, поки “пощастить з роботою”.”
Сьогоднішні школярі можуть створювати власні проекти ще у 12-13 років. Важливо дати їм знання і впевненість, що все можливо.
Відкритість до експериментів — ключ до успіху
Юлія: Багато хто писав, що хоче “бути асом у ШІ”, не боїться нових інструментів. Це правда?
Ірина Кабакова: Абсолютно!
Євген з Полтави зазначив:
“Мрію навчитися працювати з AI, щоб стати не лише вчителем, а й ментором для дітей.”
Це дуже важливо: не просто передавати знання, а бути прикладом, мотиватором, партнером у пошуках нового.
Не всі готові — і це нормально
Юлія: Чи були ті, хто ще вагається? Чому?
Ірина Кабакова: Так, були. Приблизно 3% респондентів чесно сказали, що “поки не планують”.
Часто це питання досвіду, страху зробити щось не так. І це нормально!
Моя порада — не бійтеся питати, приєднуйтесь до спільноти однодумців.
Учитель майбутнього — це ментор і друг, а не просто лектор
Юлія: Якою ви бачите роль учителя вже сьогодні?
Ірина Кабакова: Учитель майбутнього — це друг, партнер, мотиватор.
Ірина з Херсона написала:
“Хочу навчитися бути ментором, а не просто вчителем. Спільна робота над проектами об’єднує і нас, і дітей.”
Це дуже круто — коли діти бачать у нас людей, які не бояться експериментувати разом.